ІНФОРМАЦІЯ

моніторингу стану та перспективи розвитку АПВ Сумської області

з 08.01.2015 по 15.01.2015 року

Метеорологія

На кінець першої декади січня місяця спостерігався перемінний температурний режим. Середньодобова температура повітря склала мінус 11  оС, при багаторічному показнику мінус 5,9 оС. Опадів за цей час випало 3,7 мм. Максимальна температура повітря в денні години піднімалась до 2,0  оС (10.01), а на поверхні ґрунту до 1,0 оС  (10.01). Мінімальна відповідно знижувалась  до мінус 21,0 оС  (08.01). Відносна вологість повітря знижувалась до 52%. Вітер переважав західний 5-8 м/с. Середня температура ґрунту на 5 і 40 см становила мінус 5,2 оС  та мінус 0,2  оС. Друга декада січня почалася з підвищення температурного режиму. Середньодобова температура повітря склала +1,5 оС. Максимальна температура вдень піднімалась до 5 оС  (14.01.). Мінімальна знижувалась в повітрі до мінус 2,5 оС,(13.01.),а на поверхні ґрунту до мінус 5 оС (13.01.). Опадів випало 2,0мм. Вітер переважав південно-західний 6-7м/с. Вологість повітря знижувалась до 57%. Середня температура ґрунту на 5 та 40см становила мінус 1,1 оС і 0,1 оС . До кінця декади спостерігатиметься хмарність, перемінний температурний режим.

Землеробство

Станом на 12.01.15 глибина промерзання ґрунту складала в межах 20 – 30 см. Висота снігового покриву неоднорідна від 1 до 7см. Протягом останнього тижня спостерігалась нестійка погода із значними коливаннями температури повітря з відлигою, що зумовило танення снігу. Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту дещо підвищилися в порівнянні з минулими спостереженнями (таблиця 1).

Таблиця 1

Запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту, мм

1

Рослинництво

Озимі зернові колосові. Перезимівля озимих хлібів є однією з найважливіших агрономічних проблем у виробництві зерна, яку потрібно завжди враховувати і знаходити засоби максимального зменшення її шкідливих наслідків.

За даними Інституту сільського господарства Північного Сходу фізіологічний стан рослин озимої пшениці добрий та задовільний. Фази розвитку рослин при цьому – кущення та початок кущення, а зі слабким станом посівів – фаза два листки та «шильця». Подальший стан посівів, особливо слабких та зріджених, у вирішальній мірі буде залежати від погодних умов, у першу чергу від кількості опадів та температурного режиму.

Запаси  водорозчинних цукрів в вузлах кущіння рослин озимої пшениці за  ранніх та оптимальних строків сівби складає в середньому 24,2 – 25,7 %. Більш високою морозо та зимостійкістю відзначаються сорти Подолянка та Ювіляр Миронівський, в вузлах кущіння яких сформувалось 30 % цукрів.

У рослин озимого ячменю сорту Тутанхамон запас цукрів у вузлі кущення ще менший – при строках сівби 20.09 максимальна кількість – 18,87%, а мінімальна при строках сівби 1.10 і становить 17,38%. Запаси цукрів у рослин озимої пшениці та озимого ячменю є недостатніми і менші за біологічну норму.

Вдала перезимівля для них можлива тільки за умов не суворої зими зі стабільним сніговим покривом, без різких коливань температури. Тому у зимовий та ранньовесняний періоди необхідно вести моніторинг стану цих посівів, щоб своєчасно визначити їх життєздатність.

Системне спостереження за станом посівів озимих культур дозволяє вчасно скоригувати заходи догляду за рослинами у майбутньому. Своєчасність прийняття рішення щодо підсіву чи пересіву постраждалих полів є важливим і матиме вирішальне значення для ефективного використання посівних площ.

Овочівництво

Друга половина січня – період підготовки до  масового висіву в посівні ящики, горщечки чи в ґрунт теплиць та парників насіння ранньої і цвітної капусти ранніх томатів та селери для отримання якісної розсади і наступного вирощування дійсно ранньої продукції цих рослин.

Кращими сортами ранньої капусти для умов  Лісостепу України є Димерська 7, Іюнська 3200, Дитмаршер фрюер, Мушкетер F1,  Розістер F1, Дитмарська найраніша; цвітної – Мовір 74, Гарантія, Фрюента, Рапід, Робер, Сніжна куля; селери – Яблучна, Іванко, Апія, Магдебургська ринкова, Голь.

Для отримання якісної розсади чи не найважливішим є належна підготовка грунтосуміші, яка в своєму складі повинна мати перегній, дернову землю, торф, при потребі пісок чи інші розрихлювачі.

Землю для грунтосуміші не слід брати з ділянок, де росте хвощ польовий, осока – що свідчить про підвищену кислотність такого ґрунту, а також свиріпа, грицики польові, які уражуються килою (що може призвести до зараження розсади). Торф для виготовлення грунтосуміші використовують як низинний (який містить більше азоту та кальцію і має слабо кислу реакцію) так і верховий. Заготовляють торф заздалегідь, витримуючи в невеликих буртах з доступом повітря.

В якості розрихлювачів грунтосуміші використовують тирсу (крім дубової і горіхової) та пісок. Тирсу попередньо ошпарюють і змочують розчином мінеральних добрив: на 3 літра води по 60 г аміачної селітри і суперфосфату та 15-20 г сірчанокислого калію (розчин використовують на 1 відро тирси). Пісок використовують промитий річковий крупнозернистий (білий), співвідношення складових грунтосуміші залежить від її призначення (для сіянців чи розсади), а також від вирощуваної культури.

Для вирощування розсади універсальною є грунтосуміш в якій порівну торфу, перегною і дернової землі. Коли дернова земля суглиниста, то часто використовують суміш, де на 3 частини торфу беруть 2 частини перегною і 1 частину дернової землі (3:2:1). Сіянці зазвичай вирощують з використанням двох частин перегною, однієї частини дернової землі і однієї піску.

Для забезпечення грунтосуміші поживними речовинами до неї додають мінеральні добрива, коров’як, попіл, мікроелементи, а за підвищеної кислотності – вапно-пушонку чи крейду. На 1 відро грунтосуміші додають 6 – 10 г аміачної селітри, 50 – 70 г суперфосфату та 10 – 15 г сірчанокислого калію.

 

 

  Заступник директора з наукової роботи

  ІСГ Північного Сходу НААН                                                  М. Г. Собко

Залишити відповідь