OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Інститут сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України – є провідною багатогалузевою аграрною науковою установою в регіоні, на яку покладено вирішення комплексу проблем розвитку сільського господарства на основі розробки та впровадження досягнень аграрної науки у виробництво.

Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН є головною установою Регіонального центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Сумської області (директор Інституту, керівник Центру – Кабанець Віктор Михайлович), який входить до зонального Лівобережно-лісостепового науково-інноваційного центру (наказ НААН № 59 від 27.02.2012 р.).

Основні напрями діяльності Інституту:

  • Наукове супроводження розвитку агропромислового виробництва через створення нових сортів, системи їх насінництва та вдосконалення технологій вирощування, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов регіону.
  • Наукове забезпечення розробок та реалізація регіональних програм інноваційного розвитку АПК
  • Науково-консультаційний супровід трансферу інновацій.
  • Організація демонстраційних полігонів, виставок, виставок-ярмарків тощо.
  • Організація насінництва нових і перспективних сортів культур різного екотипу, вирощування племінного молодняка сільськогосподарських тварин.

 

інститут1

Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН є однією з перших сільськогосподарських науково-дослідних установ України.

     З жовтня 1904 року збори Сумського повітового земства прийняли рішення про організацію при повітовій сільськогосподарській школі дослідної станції, для якої виділити 8 десятин землі та приміщення під облаштування лабораторії, а також порушити  клопотання перед Харківським земством про асигнування 5000 карбованців допомоги на обладнання та 2000 карбованців щорічно на утримання. В 1905 році губернське земство виділило запрошені кошти і з 1 жовтня приступив до виконання обов’язків перший завідуючий повітовою дослідною станцією М.А. Єгоров, який одночасно займався викладацькою діяльністю.

      У 1906 році повітова дослідна станція була відділена від сільськогосподарської школи, але підтримувала з останньою тісні зв’язки.

Егоров

   Програма діяльності дослідної станції була складена М.А. Єгоровим, та після схвалення такими фахівцями як С.Л. Франкфурт, П.Ф. Баранов, Д.М. Прянішніков, затверджена сільськогосподарською радою при Сумській повітовій управі. У 1908 р. Харківським земством був розроблений проект мережі дослідних установ для обслуговування всієї губернії, за цим проєктом замість пришкільної Сумської сільськогосподарської дослідної станції мала бути створена Сумська районна дослідна станція, яка б виконувала дещо ширші завдання по обслуговуванню трьох повітів: Сумського, Лебединського та Охтирського.

  З 1960 року для новоствореної районної дослідної станції губернське земство придбало у приватних власників земельну ділянку площею 61 десятину і з жовтня цього року до виконання обов’язків завідуючого дослідної станції приступив В. І. Сазанов. У 1911-1912 роках проводились будівельні роботи та підготовка земельної ділянки до закладання дослідів, розроблялась нова програма.

колектив

    Однак досліди, що проводились на дослідному полі з 1905 р., не були завершені. Тому, щоб отримати стійкі середні дані, новостворена Сумська районна сільськогосподарська дослідна станція силами свого персоналу продовжила дослідження на дослідному полі при сільськогосподарській школі, у 1911 р. керівництво цим дослідним полем здійснював помічник завідувача Сумської районної сільськогосподарської дослідної станції І.М. Фомічов.

    У той час, коли більшість дослідних установ копіювали складену раніше програму діяльності Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, В.І. Сазанов створив нову яскраву сторінку в історію Сумської сільськогосподарської дослідної станції та галузевої дослідної справи взагалі. Його програма  стала першою роботою, де у доступній формі був даний аналіз економічного стану та прогноз на майбутнє сільського господарства району. Визначальними в програмі стали питання парової обробки, порівняння ранніх, пізніх і зайнятих парів, застосування гною та штучних мінеральних добрив.

   З березня 1913 року спеціальна комісія губернського земства та обласної дослідної станції розглянули і затвердили цю програму. Структура Сумської сільськогосподарської дослідної станції цього періоду була такою: дослідне поле, лабораторія, відділ селекції цукрового буряку та городніх культур. З 1913 р. функціонує метеорологічна станція.

   Станція швидко розвивалася і невдовзі стала однією з провідних на півдні тодішньої імперії.

  У 1920 році Полтавське губернське земство запрошує В. І. Сазанова на посаду директора найстарішої в Україні Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, а Сумську станцію очолив І. М. Фомічов.

   Сумська сільськогосподарська дослідна станція  Наркомзему СРСР на початку радянської доби, що мала у своїй структурі відділи рільництва, селекції, хімічну лабораторію та метеостанцію, продовжувала працювати за тією ж програмою, що й до революційних подій. На станції у 1926 р. відновились дослідження з агрохімії, що проводились з 1913 до 1918 р.; у 1925 р. відновлена мережа колективних дослідів, які проводились у 1915-1916 рр., закладені нові досліди. Та настали трагічні часи. У січні-лютому 1930 року була завершена  фальсифікована кримінальна справа «Контрреволюційної шкідницької організації в сільському господарстві України». Співробітники ДПУ УРСР арештували 46 сільськогосподарських фахівців – працівників НКЗ УРСР, «Укрсільбанку», «Укрнасінсоюзу», науково-дослідних інститутів сільськогосподарського профілю, дослідних станцій. Вже у червні 1930 році надзвичайна сесія Верховного суду УРСР оголосила вирок на різні терміни позбавлення волі.

   Серед арештованих та репресованих і керівники та спеціалісти Сумської сільськогосподарської станції В. І. Сазанов, І. М. Фомічов, П. А. Бражник, А.Г. Сільвестрова, які були засуджені до заслання в табори на строки від 10 до 3 років.

  У 1930 р. Сумську дослідну станцію було передано Укрзернотресту, який на її базі створив насінницьке господарство овочевих культур, а проводити наукову роботу було доручено опірному пункту Українського науково-дослідного інституту зернового господарства, створеного на базі Харківської дослідної станції.

  Лише у 1934 р., згідно з постановою Наркомзему СРСР від 13 березня 1934 р., насінницький радгосп і опірний пункт були ліквідовані і Сумська сільськогосподарська дослідна станція відновила свою діяльність. Відтепер вона була підпорядкована Всесоюзному науково-дослідному інституту добрив, агротехніки та агроґрунтознавства. Згідно  з цим планом основним напрямком досліджень Станції  визначались розробка агротехнічних основ побудови зерно-бурякових сівозмін в лісостеповій частині Лівобережжя України та розробка систем удобрення.

    Друга світова війна стала однією з найбільш драматичних сторінок в історії вітчизняних дослідних установ, що опинились на тимчасово окупованій території. Науковці з лабораторним обладнанням евакуювались на схід, а технічні працівники зберігали приміщення та інвентар і доглядали дослідне поле.

   Після звільнення окупованих територій від загарбників сільськогосподарські дослідні установи поступово відновлювали свою діяльність, керуючись Наказом Наркомзему УРСР за №1147 від 15 вересня 1944 р. «Про відновлення та стан роботи науково-дослідних установ Наркомзему УРСР». У період післявоєнної відбудови станція, не зважаючи на досить невеличку земельну ділянку під дослідними полями – 65,2 га, стала проводити велику кількість тимчасових польових дослідів з вивчення ефективності гранульованих мінеральних і органо-мінеральних добрив, а також строків і способів сівби бобово-злакових травосумішок.

  Докорінні зміни у змісті і напрямі всієї роботи Станції відбулися у 1956 р., після реформування сільськогосподарських наукових-дослідних установ. Її було реорганізовано в Сумську обласну державну сільськогосподарську дослідну станцію та підпорядковано Сумському обласному управлінню сільського господарства. Відповідно до поставлених завдань сформовано структуру наукової установи, яку представляли сім відділів: рослинництва, землеробства, насінництва, кормовиробництва, механізації, тваринництва та пропаганди. Відділи в свою чергу об’єднували 15 лабораторій. Окрім наукового, станція мала ще й виробничий підрозділ, до якого увійшли дослідне господарство та чотири елітно-насінницьких радгоспи.

   Робота з удосконалення племінного стада великої рогатої худоби на Сумській обласній державній дослідній станції проводилася з часу створення у 1957 р. відділу тваринництва, і протягом всього періоду його діяльності спрямовувалася на поліпшення племінних та породних якостей найбільш поширеної в регіоні лебединської породи.

   Протягом 70-х рр.. ХХ ст. на станції розроблено і впроваджується у виробництво ряд агротехнічних заходів з найбільш раціонального застосування добрив під сільськогосподарські культури, зокрема дози, форми і способи їх внесення, використання бактеріальних добрив.

  Продовжувалась і розпочата ще В.І. Сазановим, робота над створенням нових сортів картоплі. У 1965 р., згідно з Наказом № 912 Міністерства сільського господарства УРСР від 7 грудня 1956 р., Сумській державній сільськогосподарській дослідній станції дозволено «практичну селекцію по картоплі… у напрямку створення ранніх столових сортів з високими столовими якостями».

  У 1976 році на станції було створено лабораторію селекції, основним напрямком роботи якої стало створення нових високоврожайних сортів гречки й костриці лучної з високими технологічними якостями для вирощування у всіх зонах України.

У 1981-1982 рр. у відповідності з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 21.08.1981 р. № 256-р наказом Міністерства сільського господарства УРСР № 155-д від 31.08.1981 р. на базі Сумської обласної державної сільськогосподарської станції та її дослідного господарства, Сумського обласного племінного підприємства, обласної сортодослідної ділянки плодових і ягідних культур та елітно-насінницьких господарств створено Сумське науково-виробниче об’єднання «Еліта» Міністерства сільського господарства УРСР. Така форма інтеграції науки з виробництвом була здійснена однією з перших серед комплексних галузевих дослідних установ України. У 1986 р. НВО «Еліта» перейшло у підпорядкування Державного агропромислового комітету УРСР.

   У зв’язку із заснуванням УААН та відповідно до її наказу від 29.12.1990 р. № 237 Сумське НВО «Еліта» перейшло в безпосереднє її підпорядкування з 1 січня 1991 р.

   23 грудня 1994 р. відповідно до наказу директора, виданого на підставі наказу УААН від 1 грудня 1994 р. № 160, Сумське НВО «Еліта» реорганізовано в Сумську обласну державну сільськогосподарську дослідну станцію УААН.

   З часу відновлення Україною незалежності на Станції продовжена робота над вивченням ефективності інтенсивних технологій вирощування зернових колосових культур при різних системах удобрення і захисту культур у сівозміні, систем захисту рослин, завершена робота над розробкою технології вирощування зерна кукурудзи, придатного для дитячого і дієтичного харчування, продовжуються дослідження з кормовиробництва, селекції гречки та кормових трав, тваринництва.

   У 1998 р. на виконання спільного наказу Міністерства агропромислового комплексу та УААН від 09.01.1998 р. «Про вдосконалення наукового забезпечення агропромислового виробництва на регіональному рівні» видано наказ Управління АПК Сумської облдержадміністрації від 10.02.1998 р., яким з метою докорінного поліпшення наукового забезпечення інноваційних процесів в аграрному секторі економіки області, посилення інтеграції науки і виробництва, дієвого впливу аграрної науки на розвиток сільського господарства, переробної промисловості та соціальної сфери створено Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва Сумської області. Головною установою призначено Сумську обласну державну сільськогосподарську дослідну станцію УААН.

   З введенням в дію Указу Президента України № 1529/99 від 3 грудня 1999 року «Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування аграрного сектора економіки » дослідна станція активно включається в процес наукового супроводження реформ.

 Вченими розробляються моделі сільськогосподарських приватних формувань, приватно-орендних підприємств, кооперативів, селянських (фермерських), що дає можливість раціонально використати ресурсний потенціал господарств, орієнтує приватних власників в виборі науково обґрунтованих напрямів спеціалізації с.-г. виробництва.

  На дослідній станції створена система дорадництва для виробників області.

 З метою покращення організації і координації наукових установ регіону по науковому забезпеченню агропромислового виробництва Сумської області Президія Української академії аграрних наук від 19 вересня 2001 року протоколом №13 і Президент Української академії аграрних наук від 5 жовтня 2001 року наказом № 87 постановили реорганізувати Сумську державну сільськогосподарську дослідну станцію в Сумський інститут агропромислового виробництва і визначити новоствореному інституту такі основні напрямки діяльності:

– розроблення і впровадження науково обґрунтованих моделей ресурсозберігаючих систем землеробства з максимальною їх біологізацією в регіоні;

– опрацювання науково обґрунтованих систем ведення рослинництва і тваринництва в регіоні, науковий супровід їх освоєння агроформуваннями області;

– розроблення, апробація та впровадження екологічно безпечних енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур;

– створення нових сортів сільськогосподарських культур, вдосконалення існуючих порід, типів і ліній сільськогосподарських тварин та вирощування і реалізацію племінного молодняку сільськогосподарських тварин;

– розроблення систем кормовиробництва, підвищення продуктивності і ефективності використання природних кормових угідь і пасовищ;

– виробництво і реалізацію елітного насіння сільськогосподарських культур;

– обґрунтування моделей та організаційно – виробничих структур з приватною формою власності виробництва сільськогосподарських культур;

– виконання функцій регіонального центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Сумської області.

   Сумський інститут агропромислового виробництва належним чином виконав поставлені перед ним завдання, які полягають у розробці регіональних технологій, апробації і доопрацьовані науково- технічних розробок галузевих наукових установ стосовно умов регіону та їх прискорене впровадження в галузях землеробства, рослинництва, кормовиробництва, овочівництва та картоплі, тваринництва, механізації, надання рекомендацій щодо ефективного використання біокліматичного потенціалу, техніки, технологій у рільництві і тваринництві; виведенні нових сортів гречки і кормових культур; виробництві та реалізації насіння високих репродукцій основних сільськогосподарських культур, племінної худоби; наданні інформаційно – консультаційних послуг суб’єктам господарювання аграрної сфери; маркетинговій діяльності, участі в підготовці кадрів для сільськогосподарської галузі.

   Національна академія аграрних наук України на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 року № 279-р провела оптимізацію мережі наукових установ, згідно якої було ліквідовано відділення регіональних центрів наукового забезпечення, а переважна більшість інститутів агропромислового виробництва підпорядкована галузевим інститутам в статусі дослідних станцій, а на базі трьох інститутів АПВ створено регіональні науково-дослідні установи. Серед них і Сумський інститут агропромислового виробництва, який реорганізовано в Інститут  сільського господарства Північного Сходу.

   Інститут визначено провідною багатогалузевою аграрною науковою установою на Сумщині, яка вирішує комплекс проблем розвитку сільського господарства на основі розробки та впровадження досягнень науки у виробництво.

   Створення більш потужної наукової установи передбачало нові напрямки наукового забезпечення ведення прибуткового сільськогосподарського виробництва:

– наукове супроводження розвитку агропромислового виробництва регіону через створення нових сортів, системи їх насінництва та вдосконалення технологій вирощування, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов регіону;

– науково-методичний супровід галузей льонарства, коноплярства та лікарського рослинництва в Україні;

– наукове забезпечення розробок та реалізація регіональних програм інноваційного розвитку АПК;

– науково-консультаційний супровід трансферу інновацій;

– організація демонстраційних полігонів, виставок, виставок-ярмарків, аукціонів тощо;

– організація насінництва нових і перспективних сортів культур різного екотипу і вирощування племінного молодняка сільськогосподарських тварин.

  Інститут має достатній кадровий потенціал для виконання науково-дослідних робіт, випробування, впровадження та науково-консультаційного супроводження трансферу інновацій в агроформування області. В установі працює 43 особи, в тому числі 22 наукових співробітника, з них 3 доктори та 10 кандидатів наук. Співробітниками Інституту за останні роки захищено 4 кандидатські дисертації і 2 докторські дисертації.

  Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН забезпечує діяльність регіональної науково-координаційної секції Ради Східного міжрегіонального наукового центру НААН.

 Науковці Інституту активно працюють над створенням об’єктів права інтелектуальної власності, забезпечують їх захист та трансфер. Охоронними документами захищено більше 30 об’єктів інтелектуальної власності, в т. ч.: 13 сортів рослин, 18 корисних моделей та винаходів.

  Насінням сортів гречки селекції Інституту засівається близько 50% посівних площ в Україні та більше 70 % посівних площ в Сумській області.

   Спільно з Департаментом агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації вченими Інституту регулярно проводяться навчання спеціалістів АПК (майстер-класи).

  З 2018 року запроваджено проведення Міжнародного заходу “Hemp Fest”, основна мета якого – популяризація культури конопель посівних та продуктів її переробки.

   Завдяки реалізації «Програми розвитку агропромислового комплексу та сільських територій Сумської області до 2020 року», співавтором і виконавцем якої є Інститут, в регіоні за останні 5 років досягнуто сталих рекордних валових зборів зерна на рівні 4,0 млн. тонн.

   Інститутом та його мережею щорічно виробляється насіння 13-15 сільськогосподарських культур (більше 50 сортів і гібридів). Обсяг виробництва насіння озимих зернових, ярих зернових, бобових, круп’яних, конопель зріс до 3,5 тис. тонн. Це становить від 40% до 70% потреби області в сортооновленні та сортозаміні окремих сільськогосподарських культур.

   Інститут виконує задачу допомоги щодо створення нових підприємств на інноваційній основі, розробки та впровадження інноваційних технологій, забезпечення аграріїв насінням, в т.ч. нішевих культур (круп’яних і технічних).

   У складний період воєнного стану Інститут долучився до розробки та виконання «Стратегії відновлення та розвитку економіки Сумської області на 2022-2024 роки», тісно співпрацює з підприємствами прикордонної зони області по трансформації аграрного виробництва до реальних умов.

   Науковці Інституту постійно вивчають динамічні зміни потреб сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення, надають відповідні рекомендації та практичну допомогу.

Залишити відповідь