Історія

Інститут сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України – є провідною багатогалузевою аграрною науковою установою в регіоні, на яку покладено вирішення комплексу проблем розвитку сільського господарства на основі розробки та впровадження досягнень аграрної науки у виробництво.

Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН є головною установою Регіонального центру наукового забезпечення агропромислового виробництва Сумської області (директор Інституту, керівник Центру – Кабанець Віктор Михайлович), який входить до зонального Лівобережно-лісостепового науково-інноваційного центру (наказ НААН № 59 від 27.02.2012 р.).

Основні напрями діяльності Інституту:

– Наукове супроводження розвитку агропромислового виробництва регіону через створення нових сортів, системи їх насінництва та вдосконалення технологій вирощування, адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов регіону.

– Науково-методичний супровід галузей льонарства, коноплярства та лікарського рослинництва в Україні

– Наукове забезпечення та реалізація регіональних програм інноваційного розвитку АПК.

– Науково-консультаційний супровід трансферу інновацій.

– Організація демонстраційних полігонів, виставок, виставок-ярмарків, аукціонів тощо.

– Організація насінництва нових і перспективних сортів культур різного екотипу і племінного молодняка сільськогосподарських  тварин.

Інститут сільського господарства одна з перших  сільськогосподарських науково-дослідних установ України. Вона була організована в 1905 році при Сумському сільськогосподарському училищі і на той час мала дослідне поле 8 десятин (рішення Харківського губернського земства від 3 жовтня 1904 року).

З 1905 до 1910 рр. дослідна станція функціонувала при Сумській земській сільськогосподарській школі у с. Веретенівка. Персонал станції складався з завідувача М.А. Єгорова (йому належало і обладнання), який одночасно займався викладацькою діяльністю (у Сумській сільськогосподарській школі викладав хімію і ґрунтознавство), наглядача-метеоролога та одного підсобного робітника.

Програма діяльності дослідної станції була складена М.А. Єгоровим, та після схвалення такими фахівцями як С.Л. Франкфурт, П.Ф. Баранов, Д.М. Прянішніков, затверджена сільськогосподарською радою при Сумській повітовій управі. З переходом у вересні 1908 р. М.А. Єгорова на іншу роботу, Станція залишилася без постійного завідувача.   У 1908 р. Харківським земством був розроблений проект мережі дослідних установ для обслуговування всієї губернії, за якими замість пришкільної Сумської сільськогосподарської дослідної станції мало бути створене Сумське районне  дослідне поле, що мало виконувати дещо ширші завдання. Для реалізації цього проекту існуюча Станція не мала достатньої кількості землі та реманенту, отже, не могла виконувати поставлених завдань. Тому, у зв’язку з ліквідацією Сумської сільськогосподарської дослідної станції Сумського Повітового земства у 1910 р., тимчасово, для завершення розпочатих на ній робіт, завідувачем був призначений В.І. Сазанов, який одночасно очолив і новостворену Сумську сільськогосподарську дослідну станцію Харківського губернського земства.

З відкриттям у 1910 р. Сумської сільськогосподарської дослідної станції Харківського губернського земства, що набула статусу районної, Сумська сільськогосподарська дослідна станція Сумського повітового земства (на базі сільськогосподарської школи) перестала існувати. Однак досліди, що проводились на її дослідному полі з 1905 р., не були завершені. Тому щоб отримати стійкі середні дані новостворена Сумська районна сільськогосподарська дослідна станція силами свого персоналу продовжила дослідження на дослідному полі при сільськогосподарській школі у 1911 р. керівництво цим дослідним полем здійснював помічник завідувача Сумської районної сільськогосподарської дослідної станції І.М. Фомічов.

У той час, коли більшість дослідних установ копіювали складену раніше програму діяльності Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, В.І. Сазанов створив нову яскраву сторінку в історію Сумської сільськогосподарської дослідної станції та галузевої дослідної справи взагалі. Його програма   була першою роботою, де у доступній формі був даний аналіз економічного стану та прогноз на майбутнє сільського господарства району. Визначальними в програмі  стали питання парової обробки, порівняння ранніх, пізніх і зайнятих парів, застосування гною та штучних мінеральних добрив. Структура Сумської сільськогосподарської дослідної станції цього періоду була такою: дослідне поле, лабораторія, відділ селекції цукрового буряку та городніх культур. З 1913 р. функціонує метеорологічна станція.

Сумська сільськогосподарська дослідна станція  Наркомзему СРСР на початку радянської доби, що мала у своїй структурі відділи рільництва, селекції, хімічну лабораторію та метеостанцію, продовжувала працювати за тією ж програмою, що й до революційних подій. На станції у 1926 р. відновились дослідження з агрохімії, що проводились з 1913 до 1918 рр.; у 1925 р. відновлена мережа колективних дослідів, які проводились у 1915-1916 рр. Закладені нові досліди.

У 1930 р. у зв’язку з організацією сільськогосподарської науково-дослідної мережі Сумську дослідну станцію було передано Укрзернотресту, який на її базі створив насінницьке господарство овочевих культур, а проводити наукову роботу було доручено опорному пункту Українського науково-дослідного інституту зернового господарства, створеного на базі Харківської дослідної станції.

Лише у 1934 р., згідно з постановою Наркомзему СРСР від 13 березня 1934 р., насінницький радгосп і опорний пункт були ліквідовані і Сумська сільськогосподарська дослідна станція відновила свою діяльність. Відтепер вона була підпорядкована Всесоюзному науково-дослідному інституту добрив, агротехніки та агроґрунтознавства. Згідно  з цим планом основним напрямком досліджень Станції була розробка агротехнічних основ побудови зерно-бурякових сівозмін в лісостеповій частині Лівобережжя України та розробка систем удобрення.

Друга світова війна стала однією з найбільш драматичних сторінок в історії вітчизняних дослідних установ, що опинились на тимчасово окупованій території.

Після звільнення окупованих територій від загарбників сільськогосподарські дослідні установи поступово відновлювали свою діяльність, керуючись Наказом Наркомзему УРСР за №1147 від 15 вересня 1944 р. «Про відновлення та стан роботи науково-дослідних установ Наркомзему УРСР». У період післявоєнної відбудови станція, не зважаючи на досить невеличку земельну ділянку під дослідними полями – 65,2 га, стала проводити велику кількість тимчасових польових дослідів з вивчення ефективності гранульованих мінеральних і органо-мінеральних добрив, а також строків і способів сівби бобово-злакових травосумішок.

Докорінні зміни у змісті і напрямі всієї роботи Станції відбулися у 1956 р., після реформування сільськогосподарських наукових-дослідних установ. Її було реорганізовано в Сумську обласну державну сільськогосподарську дослідну станцію та підпорядковано  Сумському обласному управлінню сільського господарства. Відповідно до поставлених завдань сформовано структуру наукової установи, яку представляли  сім відділів: рослинництва, землеробства, насінництва, кормовиробництва, механізації, тваринництва та пропаганди.  Відділи в свою чергу об’єднували 15 лабораторій. Окрім наукового, станція мала ще й виробничий підрозділ, до якого увійшли дослідне господарство та чотири елітно-насінницьких радгоспи.

Робота з удосконалення племінного стада великої рогатої худоби на Сумській обласній державній дослідній станції проводилася з часу створення у 1957 р. відділу тваринництва, і протягом всього періоду його діяльності спрямовувалася на поліпшення племінних та породних якостей найбільш поширеної в регіоні лебединської породи.

Протягом 70-х рр.. ХХ ст. на станції розроблено і впроваджується у виробництво ряд агротехнічних заходів з найбільш раціонального застосування добрив під сільськогосподарські культури, зокрема дози, форми і способи їх внесення, використання бактеріальних добрив.

Продовжувалась і розпочата ще В.І. Сазановим, робота над створенням нових сортів картоплі. У 1965 р., згідно з Наказом № 912 Міністерства сільського господарства УРСР від 7 грудня 1956 р., Сумській державній сільськогосподарській дослідній станції дозволено «практичну селекцію по картоплі… у напрямку створення ранніх столових сортів з високими столовими якостями».

У 1976 році на станції було створено лабораторію селекції, основним напрямком роботи якої стало створення нових високоврожайних сортів гречки й костриці лучної з високими технологічними якостями для вирощування у всіх зонах України.

У 1981-1982 рр. у відповідності з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 21.08.1981 р. № 256-р наказом Міністерства сільського господарства УРСР № 155-д від 31.08.1981 р. на базі Сумської обласної державної сільськогосподарської станції та її дослідного господарства, Сумського обласного племінного підприємства, Обласної сортодослідної ділянки плодових і ягідних культур та елітно-насінницьких господарств створено Сумське науково-виробниче об’єднання «Еліта» Міністерства сільського господарства УРСР.  Така форма інтеграції науки з виробництвом була здійснена однією з перших серед комплексних галузевих дослідних установ України.  У 1986 р. НВО «Еліта» перейшло у підпорядкування Державного агропромислового комітету УРСР.

У зв’язку із заснуванням УААН та відповідно до її наказу від 29.12.1990 р. № 237 Сумське НВО «Еліта» перейшло в безпосереднє її підпорядкування з 1 січня 1991 р.

23 грудня 1994 р. відповідно до наказу директора, виданого на підставі наказу УААН від 1 грудня 1994 р. № 160, Сумське НВО Еліта реорганізовано в Сумську обласну державну сільськогосподарську дослідну станцію УААН.

З часу відновлення Україною незалежності  на Станції продовжена робота над вивченням ефективності інтенсивних технологій вирощування зернових колосових культур при різних системах удобрення і захисту культур у сівозміні, систем захисту рослин, завершена робота над розробкою технології вирощування зерна кукурудзи, придатного для дитячого і дієтичного харчування, продовжуються дослідження з кормовиробництва, селекції гречки та кормових трав, тваринництва.

У 1998 р. на виконання спільного наказу Міністерства агропромислового комплексу та УААН від 09.01.1998 р. «Про вдосконалення наукового забезпечення агропромислового виробництва на регіональному рівні» видано наказ Управління АПК  Сумської облдержадміністрації від 10.02.1998 р., яким з метою докорінного поліпшення наукового забезпечення інноваційних процесів в аграрному секторі економіки області, посилення інтеграції науки і виробництва, дієвого впливу аграрної науки на розвиток сільського господарства, переробної промисловості та соціальної сфери створено Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва Сумської області.   Головною установою призначено Сумську обласну державну сільськогосподарську дослідну станцію УААН.

У жовтні 2001 р. Сумську обласну державну сільськогосподарську станцію було реорганізовано в Сумський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (з дослідним господарством), на який покладено функції регіонального науково-консультаційного центру з практичного запровадження досягнень науки і передової технології з важливих напрямів розвитку сільськогосподарського виробництва, у тому числі й тваринництва.

Програмою реформування (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 р. № 279-р) вдосконалено організаційну структуру Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН, схему фінансування інноваційної діяльності, систему впровадження завершених наукових розробок. Згідно програми реформування Сумський інститут агропромислового виробництва в листопаді 2011 році був реформований в Інститут сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, до складу якого ввійшла: Дослідна станція луб’яних культур (м. Глухів Сумської області), Державне підприємство «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН» (с. Сад Сумського району Сумської області).